«Я ж явно симулював. Впав, ніби аж знесли з ніг». Як Бекхема ненавиділа уся Англія за ліву червону на ЧС-1998
Історія масової істерії.
У жовтні на Netflix вийшов 4-серійний документальний фільм про Девіда Бекхема. Прекрасно знята з точки зору монтажу та роботи оператора, зібрано всіх основних спікерів – від Алекса Фергюсона до Флорентіно Переса (а Вікторія Бекхем і зовсім мала майже стільки ж екранного часу, як і сам Девід – з діалогом, який завірусився окремо).
Якщо у вас є вільний час – рекомендуємо переглянути самостійно всі чотири серії. А тут ми окремо поговоримо про тему, на яку пішов як мінімум один епізод.
Про видалення Бекхема на ЧС-1998 у матчі про Аргентини – і як навколишній хейт майже зламав його.
Бекхем їхав на чемпіонат світу як залізний основний гравець – але у перших турах неочікувано залишився у запасі
1998-й – це рік, коли роман між півзахисником «МЮ» Девідом Бекхемом та співачкою Spice Girls Вікторією Адамс був на величезному підйомі. Як і для місцевої преси, так і для самих учасників процесу – Девід та Вікторія не могли і дня прожити одне без одного.
«Я був готовий бігти до неї будь-коли і на будь-який час. Якщо треба було їхати до Лондона заради семихвилинного побачення, я їхав», – розповідав Девід. А Гарі Невілл – його постійний сусід по кімнаті – постійно злився, що Бекхем закривався у ванній кімнаті і міг говорити з Вікторією аж до пізньої ночі.
Бекхем міг робити задля Вікторії що завгодно, а потім виходив і доводив свій рівень вже на полі. До нього було дуже важко підкопатися: у сезоні 1997/98 Девід у всіх турнірах забив 11 голів та зробив 21 асист – магічна права нога робила його основним гравцем як «Манчестер Юнайтед», так і збірної Англії.
Але якщо Алекс Фергюсон (ще без приставки сера) крізь зуби терпів порушення дисципліни від молодого Бекса, то ситуація з головним тренером збірної Гленном Ходдлом дуже швидко переросла у критичну. Хоча сам Девід визнавав, що Гленн був одним з його найулюбленіших гравців у 1980-х.
«У дитинстві я обожнював Ходдла. Він шикарно виглядав, мав круту зачіску. І шорти у нього завжди були коротші за звичайні. Потрібно було показати міцні ноги. І він грав так, як ніхто інший. Кожен його рух був прикладом для мене».
І саме Гленн Ходдл привів Бекхема у збірну у 1996-му (а потім зізнавався, що хотів його взяти у оренду в «Челсі» ще раніше – але Фергюсон не погодився). І у відборі до ЧС-1998 Бекхем був залізним основним: тільки у матчі проти Молдови він зіграв менше 90 хвилин – та й то, замінили його вже після асисту і за рахунку 3:0.
Проблеми між Ходдлом та Бекхемом розпочалися, коли стартував тренувальний збір вже безпосередньо перед чемпіонатом світу.
Гленн відмовився брати участь у документалці про Девіда, але раніше він випустив книгу, де до чемпіонату світу було прикуто достатньо уваги:
«Коли ми підійшли до нашої першої гри проти Тунісу, я побачив, що Девід недостатньо зосереджений на тренуваннях. Моє рішення замінити його Дарреном Андертоном викликало галас, але це було правильне рішення. Девід грав би, якби його розум був ясним, але його відволікали події поза полем.
Я був чесним з Девідом, коли сів з ним. «Я не думаю, що ти зосереджений, – сказав я. – Ти не вийдеш у старті. Твій розум десь в іншому місці. Я не знаю, що сталося, але ти маєш це виправити». Я подивився йому в очі й переконався, що трохи підбадьорив його. «Ти будеш грати на цьому чемпіонаті світу, — додав я. – Ти надто гарний футболіст, щоб залишатися осторонь, але ти мені потрібен на 100% самовіддачі».
Сам же Бекхем вважає, що це все через його прохання побачитися з Вікторією. «Я пішов до Гленна і запитав: «Можна я з’їжджу до неї, доки не розпочався чемпіонат?» Ми не бачилися 7-8 тижнів. Здається, він погодився. Чи ні?»
Цю зустріч спіймали на фотокамери місцеві папарацці. Це не могло сподобатися Ходдлу.
Коли Ходдла запитали, чому Бекхем не в старті, то він не став нічого приховувати і заявив на всю країну: «Девід не зосереджений на футболі. Відволікається. Йому потрібно зрозуміти, що футбол має бути понад усе».
Оце так заява про наймедійнішого гравця того часу.
Без Девіда Ходдл однаково не зміг впоратися. Англія вже у другому турі прикро поступилася Румунії. У вирішальному матчі групи проти Колумбії Бекхем вийшов в основі і поклав фірмовий штрафний удар.
Але вогонь невдоволення, який запалив Девід своєю поїздкою та Гленн своїми коментарями, повністю загасити не вдалося.
Матч з Аргентиною – надпринциповий. А Вікторія в ніч перед грою сказала Девіду, що вагітна
Матчі між Англією та Аргентиною у 1980-1990-ті носили відтінок вже майже істеричної принциповості. Все почалися з маленької війни за Фоклендські острови, яку у 1982-му розпочав аргентинський військовик Леопольдо Галтьєрі – і яка закінчилася тотальною поразкою режиму від британського флоту.
Помста нації сталася у 1986-му – це вже ближче до тематики спортивного сайту, але й ви самі знаєте та хоча б раз бачили як і «гол століття» від Марадони, так і «руку бога».
У 1991-му стався ще один товариський матч, але його майже не помітили. У 1998-му обидві сторони були сильно накрученими попередніми історичними подіями. Перемога у цьому конкрентному матчі для вболівальників стала важливішою навіть за перемогу на чемпіонаті світу.
Тому і футболісти були повністю заряджені на гру. Окрім, схоже, що знову Девіда Бекхема, який мав телефонну розмову з Вікторією у ніч перед матчем.
Вікторія: «Так, я сказала йому, що вагітна. Він був таким щасливим – ми обидва були. У мене не було жодних сумнівів, чи казати йому цю новину, адже це було те, чого ми так хотіли».
Девід: «Першою думкою було зірватися і полетити до неї. Але я не міг – ми були на чемпіонаті світу».
Бекхем вийшов в основі проти Аргентини – і 46 хвилин був одним з найголовніших людей на полі. Саме після його передачі Оуен забив другий гол у матчі (хоча відверто скажемо, заслуга Бекса тут мінімальна):
Після першого тайму рахунок був 2:2 – але Англія контролювала гру.
Тому треба було знайти їй протидію.
Сімеоне визнав, що у моменті з Бекхемом не було червоної – але у 1998-му всі вважали Девіда винним у вильоті
«Футбол – це не тільки робота з м’ячем. Гравцям потрібно вміти себе і в руках тримати. Часом треба зосередитися, стримати емоції, гнів. Так було і тоді. Я став його діставати. Хотів дізнатися, зірветься він чи ні».
Девід Бекхем у цьому матчі грав центрального півзахисника. Його прямим опонентом був опорний хавбек «Інтера» Дієго Сімеоне. Такий самий футболіст, яким став його футбол у якості тренера – жорсткий, непоступливий та в’язкий.
І коли на 47-й хвилині матчу він зіштовхнувся з Бекхемом і Девід опинився на газоні, то це навряд когось здивувало. Але Бекс в якийсь момент вирішив підняти ногу в сторону Сімеоне, хоча у цьому положені не міг точно бачити де та в якій точці простору перебуває аргентинець.
Сімеоне відчув доторк і впав. Данський рефері Кім Мільтон Нільсен був у декількох кроках від епізоду. Одразу відіслав подалі всіх аргентинців, швидким кроком підійшов до Бекхема і без роздумів показав картку.
Червону.
Англія зуміла втримати 2:2 аж до серії пенальті, але для англійців одинадцятиметрові у 1990-х були смертним вироком. Мабуть, у успіх тоді вірили тільки самі британці.
Виліт у 1/8 фіналу – дуже болючий момент. Виліт від принципового, майже кровного суперника – ще додає вибуховості. І розлюченому натовпу на блюдечку підносять головного винуватця на флеш-інтерв’ю Ходдла:
– Зрив Бекхема, можливо, коштував вам перемоги?
– Цей момент дорого нам обійшовся. Таку поразку непросто прийняти.
– Але вилучення Бекхема коштувало Англії перемоги.
– Звичайно.
***
Тут буде авторський відступ, який не дуже притаманний для подібних текстів. Але подальший хейт Девіда Бекхема не можна назвати раціональним – це була чиста тваринна ненависть. Тому тут є місце для своєї думки. І це стосується також і англійських журналістів, які влаштували справжній цирк.
Заголовки, які мали б бути кінцем цих людей у професії, квітли: «Його варто було б прозвати «Тупий Спайс». Що думаєте?». «Йому більше не місце у збірній». «Він підвів усю країну. Ганьба. Сором».
І досі не можу зрозуміти, чому об’єктом злоби став саме Бекхем. Чому не суддя, який повівся на провокацію? Чому не Сімеоне, який відверто малював у цьому епізоді? Справедлива червона? Тоді як одночасно могла умістилася ця думка і, наприклад, консенсус про цей підкат Вінні Джонса під Еріка Кантона чотирма роками раніше: «Так, жорстко, але це не видалення».
Порівнянно з Вінні ця смішна відмашка Бекхема. Це навіть не жовта тоді, якщо судити за англійськими начебто брутальними мірками.
Але навіть якщо хтось так і думав тоді, то був у абсолютній меншості.
***
Для документалки Netflix спікером запросили і Дієго Сімеоне. Він посміхався, коли передивлявся момент, а коли його прямо запитали, чи думає він, що це червона, то чесно відповів:
«Звичайно, ні. У жодному разі. Контакт був мінімальний. Я ж явно симулював. Впав так, ніби Бекхем зніс мене з ніг».
Відповідь режисера фільму: «Прекрасний актор, хотів би бачити вас у своїх роботах».
Коли товариші по команді повернулися до роздягальні, Бекхема зустріли незручною тишею – за винятком кількох коротких слів втіхи від Гарі Невілла та Пола Скоулза. Потім Тоні Адамс поклав йому руку на плече. «Що б далі не сталося, ти чудовий молодий гравець, — сказав йому Адамс. – Але тепер тобі треба бути сильнішим».
Ненависть до Бекхема була тотальною – Девід опинився у депресії, у «МЮ» захищали його навіть на полі
Гарі Невілл: «Я вийшов до журналістів після матчу, а всі питання були лише про Девіда. Вони були агресивними та наполегливими. Вони хотіли крові».
«Десять героїчних левів, один дурний хлопчик», — так розпочав ранкову колонку тоді у Daily Mirror вже гострий на язик, але значно молодший Пірс Морган. Через два дні це ж видання опублікувало повносторінкову «мішень Девіда Бекхема», де той виступав у ролі яблучка в оточенні інших непопулярних фігур:
У пабі на південному сході Лондона постійні відвідувачі придбали талісман перед початком турніру – манекен у натуральну величину, одягнений у футболку збірної Англії з прізвищем Бекхема на спині. Але після видалення проти Аргентини відвідувачі вирішили підвісити манекен за шию біля закладу.
«Вони просто роблять те, що б хотіли зробити і відчувають в усій Британії», – сказав власник пабу.
Це зображення стало символом літа 1998-го в Англії. Папарацці цілими днями стояли біля дому батьків Бекхема – поставили стіл і стільці на тротуарі, щоб посидіти за чаєм і кавою.
Дійшло до того, що і у баптиських церквах не пропустили можливості підколоти гравця: «Бог прощає навіть Девіда Бекхема».
Поки Бекхем був спочатку в США з Вікторією, а потім в тренувальному таборі з «МЮ» за закритими дверима – постійні нападки можна було відбивати. Але стало ще гірше, коли вже стартував сезон 1998/99.
Вболівальники кожного клубу АПЛ практикувалися на тому, хто зачепить Бекхема сильніше. Фанати «Арсенала» перед Суперкубком вивісили банер, який обіграє прізвище гравця – Beckscum («Бекс мразь»).
А перший виїзний матч «МЮ» у сезоні був проти «Вест Гема», чиї фанати вирішили понад усе дістатися до гравця. Автобус «МЮ» охороняли з обох боків від розлючених фанатів з камнями та палками, які скандували «Ми ненавидимо Бекхема» та «Ти підвів свою країну».
«У мене вдома є це фото, яке мене все ще лякає, – розповідав Бекхем. – «Я займаю місце для подачі кутового, і ви бачите вирази облич людей у натовпі. Це вже не виглядало як: «Ти лайновий футболіст, який коштував нам чемпіонату світу». Це був зовсім новий рівень: «Якби ми могли до тебе дістатися, ти був би вже мертвим».
Поступово фанати переключилися і на сім’ю Бекхема. Про Вікторію придумали кричалку, яку часто скандували на стадіонах.
«Пош Спайс дає у дупу». Вибачте вже за вульгарщину, але цю дичину виспівували 75 тисяч осіб на трибунах. Соромно, неприємно. Пам’ятаю, поруч зі мною сиділа якась жіночка, яка не знала, що сказати. Потім повертається і каже: «Льодяник будете?» А що тут скажеш, коли стадіон виспівує про те, як твоя сусідка дає у дупу», – згадувала Вікторія.
А тим часом Алекс Фергюсон лютував. На одній з пресконференцій він навіть не чекав запитань журналістів, а почав свою промову з цитати: «Девіда навряд чи можна було б сильніше ганьбити, якби він когось убив чи скоїв державну зраду». Тренер «МЮ» намагався знайти потрібні слова для Бекхема, але тому дійсно було важко. Навіть на полі його обирали місцем, у яке частіше всього намагалися бити.
Хоча важко бути занадто безкарним, коли після кожного брудного підкату під Бекхема поруч з’являлися Гарі Невілл і Рой Кін, які готові були розірвати суперника на дрібні частинки.
«Уся країна ненавиділа мене. Куди б я не пішов, усюди піддавався нападкам. Я йшов вулицею і бачив, скільки ненависті в очах перехожих. У мене плювали, мене обзивали, принижували, говорили всіляку гидоту. Загалом, мені довелося нелегко. Вкрай. Я не їв, не спав. Виглядав жахливо. Я не знав, що робити», – розповідає Бекхем.
«Кругом панувала атмосфера всепоглинаючої ненависті. Публічні знущання вийшли на новий рівень. Чоловік був жахливо пригнічений. У нього почалася справжня депресія. Мені було неймовірно боляче. І донині хочеться вбити всіх цих людей», – зізнавалася й Вікторія.
Коли через дев’ять місяців у пари народився син Бруклін, букмекери запропонували коефіцієнт 10000/1, що хлопчика одного разу буде видалено під час гри за Англію проти Аргентини.
***
Те, що хейт Бекхема затягнувся майже на рік – це ірраціональна історія, але навіть вона не могла продовжуватися вічно. Девіду вдалося впоратися з тиском і показати дуже хороший футбол. Ба більше – бути лідером у команді, яка того сезону взяла требл.
Окремо в документалці звернули увагу на чвертьфінал проти «Інтера» – тоді всі смакували нове протиборство між Бекхемом та Сімеоне. Але більше враження на гравця склало не те, що було на полі, а що було на трибунах – коли фанати «МЮ» посеред матчу без явної на те причини затягнули:
«Девід Бекхем! Девід Бекхем! Є лиш один Девід Бекхем!»
У тому матчі окрилений підтримкою фанатів Девід зробив два ключові асисти – і потім навіть обмінявся футболками з Сімеоне:
Далі були два вирішальних кутових у фіналі ЛЧ («Батько казав мені в дитинстві: «У вирішальні моменти кутові вартують не менше за пенальті»), відлига у стосунках з вболівальниками, навіть отримана капітанська пов’язка від нового тренера збірної Англії.
Але фінальна точка сталася у 2001 році у матчі з Грецією. Англії треба була нічия, щоб вийти на ЧС-2002, але команда неочікувано програвала аж до останніх хвилин матчу. Аж поки не призначили штрафний і до удару не підійшов Бекхем.
А хто ще?
Навіть якщо за Девідом і була якась вина перед Англією за чемпіонат світу 1998-го – цим голом він її спокутував повністю.
Фото: Netflix, «Манчестер Юнайтед», FourFourTwo, The Guardian
